Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Події роману відбуваються на півдні Сполучених Штатів у містечку Сейнт-Пітерсбург напередодні Громадянської війни.

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

ТОМ ГРАЄТЬСЯ, ВОЮЄ, ХОВАЄТЬСЯ

“Томе!”. Ніякої відповіді. “Томе!”. Ніякої відповіді. “І де дівся цей хлопець, хотіла б я знати… Томе!”. Так шукала хлопця його старенька тітка Поллі. Хлопець спробував прошмигнути повз тітку, але вона схопила його за підтяжки і побачила, що він весь у варенні. Тітка взяла різку, щоб його покарати, але хлопець втік. Тітка Поллі любила Тома, бо він був сином її покійної сестри.

Том цілий день гуляв, а за вечерею тітка намагалася витягти з нього зізнання про те, що він не був у школі, а ходив купатися. Видав хлопця Сід, молодший Томів зведений брат. Він сказав тітці, що комірець Тома зашитий чорною ниткою, а вона зранку зашивала білою. Том зовсім не подумав про колір ниток, коли зашивав свій комірець після купання. Хлопець не чекав на покарання, а вискочив з-за столу і побіг на вулицю. Там він побився з якимось незнайомим хлопцем.

Додому Том повернувся пізно і, влізши обережно у вікно, опинився в засідці: перед ним стояла тітка. Вона побачила, що сталося з Томовими курткою й штаньми, і вже не вагалася, чи дати йому завтра важку роботу.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

ЧУДОВИЙ МАЛЯР

Наступного дня, у суботу, Том отримав від тітки завдання пофарбувати вапном доволі довгий дерев’яний паркан. Хлопець розумів, що друзі глузуватимуть з нього, коли побачать за роботою. Та раптом Тому спала на думку гарна ідея.

Він узяв щітку і спокійно заходився працювати. До нього підійшов Бен Роджерс, який гриз яблуко і вдавав пароплав. Том не звертав на нього уваги. Бен поглузував з Тома, що той працює, а він йде купатися. Том сказав, що білити паркан — рідкісне щастя, бо таке трапляється не кожен день. Хлопець водив щіткою, відходив, щоб помилуватися, оглядав зроблене. Бена це зацікавило, і він попросив дозволу побілити паркан. Том вдавав, що не можна, бо тітка веліла фарбувати акуратно і дбайливо. Бену довелося віддати Томові яблуко, і той дозволив.

Бажаючих пофарбувати не бракувало, а Том ще й отримував від хлопців різні речі, наприклад, повітряного змія, мармурові кульки, олов’яного солдатика. На паркані з’явилися аж три шари вапна. Того дня Том відкрив великий закон, що керує вчинками людей, а саме: для того, щоб хлопчику або дорослому захотілось чого-небудь, треба тільки одне — щоб цього було нелегко добитись.

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

ЗАКЛОПОТАНИЙ ВІЙНОЮ І КОХАННЯМ

Тітка Поллі повела Тома у комору і дала за виконану роботу найкраще яблуко, а він нишком поцупив пряника. Хлопець помстився Сідові, закидавши його грудками землі, а потім відправився на міський майдан, де його армія та армія його найкращого друга Джо Гарпера влаштували війну. Після того, як армія Тома здобула перемогу, він подався додому.

Проходячи повз будинок, де жив Джеф Течер, Том побачив красиву незнайому дівчинку з голубими очима і золотавим волоссям. Хлопець відразу забув про Еммі Лоренс, свою дівчину. Щоб сподобатись незнайомці, Том кривлявся на всі лади. Дівчинка не звертала уваги і пішла в будинок, але перед дверима обернулась і кинула через паркан квітку. Том забрав квітку.

Після вечері Том пробрався до будинку незнайомки і став під вікном, у якому світилася свічка. Том ліг на траву і вирішив залишатися тут, поки не помре. Та раптом вікно розчинилося і служниця вилила на нього воду. Приголомшений герой кинув у вікно камінець і розбив скло.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ

ЯК ТОМ МАЛО НЕ СТАВ ПЕРШИМ УЧНЕМ

У неділю Том засів зубрити вірші з Біблії. Томова кузина Мері подарувала йому складаний ножик за те, що він гарно вивчить вірші. Згодом Сід, Том і Мері почали збиратися до недільної школи.

Навчання в недільній школі тривало півтори години, а потім починалася церковна служба. Сід і Мері завжди з власної охоти лишалися на проповідь. Том теж лишався, але для того, щоб виміняти у хлопців квитки різних кольорів. У недільній школі за два біблійні вірші, вивчені напам’ять, діти отримували маленький синій квиток. Десять синіх квитків обмінювалися на один червоний. Десять червоних квитків дорівнювали одному жовтому. За десять жовтих квитків директор нагороджував учня Біблією.

Того дня до школи завітали гості. Директор, містер Волтерс, представив суддю Течера, його брата Джефа, теж суддю, поважну пані, жінку Джефа. Жінка тримала за руку дівчинку, і Том впізнав, що це та сама незнайомка. Хлопець одразу почав “показувати себе”, як тільки міг: тусав хлопців, смикав їх за волосся, кривлявся.

Містер Волтерс і вчителі хотіли показати себе перед гостями. Директор шукав, кому дати Біблію, але ніхто з дітей не мав досить квитків. І от Том Сойєр показав свою купу квитків. Директор мусив дати йому Біблію. Тома особисто познайомили з суддею Джефом Течером. Цей чоловік виголосив цілу промову про те, як гарно знати стільки біблійних віршів. Та коли він запитав, як звали двох перших апостолів, Том почервонів і спустив очі. А потім на своє нещастя ще й відповів: “Давид і Голіаф!”

РОЗДІЛ П’ЯТИЙ

“ЖУК-КУСАКА” І ЙОГО ЗДОБИЧ

На ранковій проповіді Тома посадили якнайдалі від розчиненого вікна, щоб він не розважався літніми краєвидами. Та навіть за таких обставим Том знайшов для себе цікаві заняття. Спершу він зловив муху, та тітка наказала випустити її. Потім хлопець витяг з кишені коробку і випустив з неї “жука-кусаку”, досить великого, з міцними щелепами. Жук вкусив Тома за палець, тож хлопець відкинув його. Він покотився по церкві, впав на спину і безпорадно борсався, не вміючи перевернутись. До церкви забрів пудель і почав пробувати зловити жука. Багато людей тепер слідкували за жуком і собакою.

Коли пудель, забувши про жука, ненароком сів на нього, у церкві розляглося несамовите скавучання. Пудель гасав по церкві зі швидкістю світла, а потім вискочив на коліна свого хазяїна. Усі в церкві ледве стримували сміх.

Том Сойєр повертався додому веселий, вирішивши, що можна знайти задоволення й у молитві, коли тільки внести в неї деяку різноманітність.

РОЗДІЛ ШОСТИЙ

ТОМ ЗНАЙОМИТЬСЯ З БЕККІ

В понеділок уранці Том Сойєр прикидався хворим, щоб не йти до школи. Спершу він вдавав, що на хворому пальці ноги у нього починається гангрена. Потім він сказав тітці, що у нього болить і хитається зуб. Зуб дійсно хитався, і тітка вирвала його. Довелося йти до школи.

На вулиці Том зустрів Гекльберрі Фінна, сина місцевого п’янички. Всі матері в містечку вважали, що Гек ледащо, поганий, невихований хлопчисько. Гекльберрі одягавсь у недоноски з плеча дорослих людей, блукав, де йому хотілося, не ходив ні до школи, ні до церкви.

Цього разу Гекльберрі ніс дохлу кішку, якою хотів вивести бородавки. Для цього потрібно було піти вночі з кішкою на цвинтар, у таке місце, де поховано якусь злу людину. І ось опівночі прийде чорт, а може й два-три. І коли вони потягнуть чолов’ягу геть, треба жбурнути кішку за ними і сказати: “Чорт за мертвяком, кіт за чортом, бородавки за котом, геть від мене всі разом”. Том і Гек домовилися цієї ночі піти на цвинтар. Том виміняв у Гека кліща на свій зуб і пішов до школи.

Том запізнився на урок, і вчитель спитав, чому це сталося. Том уже ладен був збрехати щось, коли раптом побачив ту саму дівчинку-незнайомку. Він побачив, що єдине вільне місце в тій половині класу, де сиділи дівчата, було біля неї, і миттю відповів, що зупинявся поговорити Гекльберрі Фінном. За це вчитель побив Тома різками, а потім посадив з дівчинкою. Том дізнався, що звати її Беккі, й відразу признався дівчинці, що любить її.

РОЗДІЛ СЬОМИЙ

ПЕРЕГОНИ КЛІЩА І РОЗБИТЕ СЕРЦЕ

Том не довго сидів біля Беккі, бо вчитель побачив їхнє спілкуванні і пересадив хлопця на його місце поряд з Джо Гарпером. Та і тут Том знайшов, чим зайнятися. Він витяг кліща, і вони з Джо почали шпильками муштрувати комаху. Друзі так захопилися, що почали сваритися, чия черга гратися кліщем. Вчитель вдруге за день побив Тома, дісталося і Джо.

На великій обідній перерві, коли діти пішли додому, Том і Беккі лишилися в школі. Хлопець запропонував Беккі заручитися з ним. Він пояснив, що вона повинна пообіцяти, що ніколи ні за кого не піде, крім нього, а потім вони поцілуються. Дівчинка соромилася, але погодилася. Том був такий щасливий, що раптом згадав у розмові свою колишню, Еммі Лоренс. Беккі відразу здогадалася, що вона не перша, з ким заручений Том. Дівчинка заплакала, а Том, щоб перепросити, запропонував їй найкращу свою дорогоцінність — мідну кульку від камінної решітки. Дівчинка відмовилася брати кульку, і Том пішов зі школи, щоб цього дня більше не повертатися.

РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ

МАЙБУТНІЙ СМІЛИВИЙ ПІРАТ

Том пішов у ліс біля будинку вдови Дуглас на вершині Кардіфської гори. Хлопець пробрався у самісіньку хащу і сів відпочити під дубом. Серце у Тома краяла туга. Він вирішив втекти з дому і стати піратом.

Раптом у хащі пролунав звук іграшкової бляшаної сурми. Том витяг з купи хмизу саморобний лук, стрілу, дерев’яний меч і бляшану сурму, миттю озброївся і, босий, в одній тільки сорочці, помчав назустріч ворогові. Це був Джо Гарпер, так само легко одягнений і теж озброєний з голови до ніг. Хлопці почали гру в Робін Гуда.

Коли хлопці поверталися додому, то дуже жаліли, що тепер нема розбійників. Обидва запевняли, що вони скоріше згодилися б бути протягом року розбійниками в Шервудському лісі, ніж президентами Сполучених Штатів ціле життя.

РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ

ТРАГЕДІЯ НА ЦВИНТАРІ

Тієї ночі Гек Фін прихопив дохлу кішку і вони разом з Томом відправилися на цвинтар. Хлопці знайшли свіжу могилу і стали за кілька кроків від неї, біля трьох великих ясенів. Раптом вони почули, що хтось йде. Том і Гек заховалися і побачили три постаті. Гек впізнав вічно п’яного Мефа Поттера, індійця Джо і молодого лікаря Робінзона. Ті прийшли викопувати труп. Коли Меф Поттер та індієць Джо справилися з роботою, вони почали вимагати в лікаря, щоб доплатив їм. Лікар сказав, що вже за усе заплатив, та індієць Джо сказав, що має інші рахунки. Джо говорив, що колись приходив на кухню лікаря і попросив їсти, але той вигнав його, а коли Джо присягнувся відплатити за це, батько лікаря запроторив його в тюрму.

Між чоловіками зав’язалася сутичка, і лікар ударом кулака звалив індійця Джо на землю.