Стислий переказ, виклад змісту скорочено
Переказ:
Автор поділяє все суспільство на дорослих і дітей, і цей розподіл стосується не вікових особливостей людини. Головне — стосунки з оточуючим світом.
Для “дорослих” важливим є матеріальне, для “дітей” — духовне.
“Дорослі” не вміють фантазувати, втратили уяву, “діти” можуть у будь-якому предметі, явищі побачити незвичайне: так, як бачить Маленький принц на малюнку льотчика слона в удаві, хоча розумні “дорослі” — всього-навсього капелюх.
Дитячий малюнок, збережений льотчиком, є своєрідною “міркою” на щирість, незайманість людської душі.
Таке “випробування” малюнком проходить Маленький принц, що впав із неба в пустелю, де льотчик лагодив літак після катастрофи.
Але і сам дорослий проходить перевірку на “дитячість” і уяву: малює ящик, у якому знаходиться уявний баранець, якого так хотів мати Маленький принц.
Поступово стає зрозумілим: льотчик і Маленький принц — люди, чиї душі налаштовані на щирість і вірність своїм ідеалам і моральним цінностям.
Кожного дня льотчик дізнається щось нове з обмовок Маленького принца: звідки хлопчик прибув на нашу планету, як подорожував.
Символічним є і розповідь про корисні трави та бур’яни. Вони, як люди — добрі та злі, їх теж не з першого погляду розрізниш. “Бур’яни” можуть виростати і в душі кожної людини, тому автор закликає пильніше і ретельніше боротися зі своїми “баобабами” — негативними рисами характеру.
Цитата:
І справді, на планеті Маленького принца, як і на всіх інших планетах, росли корисні трави і бур’яни. Отже, там є добре насіння корисного зілля і шкідливе насіння бур’янів. Але ж насіння невидиме. Воно спить, сховане в землі, доки якійсь насінинці не заманеться прокинутись… Тоді вона потягається і спершу несміливо пускає до сонця паросток — чарівну маленьку безневинну травинку. Якщо це редиска або троянда — хай собі росте. А коли це якийсь бур’ян — треба одразу, як тільки розпізнаєш той паросток, вирвати його з корінням. На планеті Маленького принца було жахливе насіння… то насіння баобабів1. Ґрунт планети був геть уражений цим насінням. А баобаб — така рослина, що коли розпізнаєш її надто пізно, то вже ніколи не позбудешся. Він захарастить усю планету. Він проб’є її своїм корінням. І якщо планета дуже маленька, а баобабів дуже багато, вони розірвуть її на шматки.
“Є таке правило, — казав мені згодом Маленький принц. — Прибрався сам уранці — ретельно прибери і свою планету. Треба виривати баобаби одразу ж, як тільки побачиш, що то не троянди, бо молоді паростки троянд і баобабів майже однакові. Це дуже нудна робота, але й дуже приємна”.
Переказ:
На відміну від баобабів, троянда, що виросла на астероїді Маленького принца, потребує уваги і догляду. Це ніжна та примхлива квітка, яка за своїми примхами ховає вразливе серце. А шипи, якими наділена квітка, — лише зовнішній атрибут, що не може врятувати від грубої сили.
Через образ троянди та стосунки між нею і Маленьким принцом автор передає своє розуміння щастя: бути поруч із коханою людиною, допомагати і захищати, залишатися вірним в думках і почуттях.
Подорожуючи сусідніми астероїдами, Маленький принц зустрічається з різними особами.
Ці герої — своєрідні людські риси характеру.
Цікавий образ короля, який віддавав накази, що не могли не виконуватися: автор підштовхує нас до думки, що влада і мудрість мусять завжди поєднуватися.
Цитата:
Згадавши свою покинуту маленьку планету, Маленький принц трохи засумував і наважився попросити короля:
— Мені хотілося б подивитись, як заходить сонце… Зробіть ласку… Накажіть сонцю заходити…
— Якщо б я звелів своєму генералові літати, як метелик, з квітки на квітку, або написати трагедію, або обернутися на морського птаха і генерал не виконав би наказу, то хто був би в тому винен — він чи я?
— Ви, ваша величносте, — твердо відповів Маленький принц.
— Точно, — згодився король. — Від кожного треба вимагати тільки те, що він може зробити. Основою влади має бути передусім розум. Якщо ти накажеш своєму народові кинутись у море, він зробить революцію. Я маю право вимагати покори, бо мої накази розумні.
Переказ:
Питання “Хто винен в людських негараздах?”, “Що робить людину нещасною?” чатують на кожного. Автор у казці-притчі дає відповідь на ці питання своєрідними зустрічами Маленького принца з жителями астероїдів: честолюбцем, п’яницею і бізнесменом. Кожен із цих героїв повністю зосереджений лише на шанобі пиятиці чи підрахунках свого “майна”. Дії “дорослих” доходять до абсурду.
Ми можемо зробити висновок — своїми діями людина повинна приносити користь, в першу чергу, для оточуючого світу. Це видно із розмови Маленького принца з бізнесменом:
Цитата:
— То що ж ти робиш з тими зірками?
— Що роблю?
— Так.
— Нічого. Я ними володію.
— Володієш зірками?
— Так.
— Але я вже бачив короля, який…
— Королі нічим не володіють. Вони тільки правлять. Це велика різниця.
— А навіщо тобі володіти зірками?
— Щоб бути багатим?
— А нащо бути багатим?
— Щоб купувати нові зірки, якщо їх хтось відкриє.
“Цей, — подумав Маленький принц, — міркує майже так, як той пияк”.
— Я володію зірками тому, що до мене ніхто не додумався ними заволодіти.
— Оце правда, — відповів бізнесмен. — Лічу їх і перелічую. Це важко. Але я людина серйозна.
Це ще не вдовольнило Маленького принца.
— У мене, — сказав він, — є квітка, я щоранку її поливаю. У мене є три вулкани, я щотижня їх прочищаю. Усі прочищаю — і діючі, і той, що погас. Хто знає, як воно буде. І моїм вулканам, і моїй квітці корисно, що я ними володію. А зіркам од тебе нема ніякої користі…
Бізнесмен відкрив рота, але так і не знайшов, що відповісти, і Маленький принц пішов собі.
“Ці дорослі таки незвичайні люди”, — простодушно думав він, мандруючи далі.
Переказ:
Прикладом вірності своїй справі є ліхтарник, що засвічує свій ліхтар всупереч утомі. Цінність ліхтарника висловлює Маленький принц.
Цитата:
Можливо, цей чоловік тут і недоречний. А проте він не так недоречний, як король, честолюбець, бізнесмен і пияк. В його роботі принаймні є сенс. Коли він засвічує свій ліхтар — то ніби народжується ще одна зірка або квітка. Коли він гасить ліхтар — це присипляє ту зірку чи квітку. Дуже гарне заняття. Це справді корисно, бо красиво”.
— Жахлива у мене робота. Колись у цьому був сенс. Вранці я гасив ліхтар, а ввечері світив. Решту дня я міг відпочивати, а решту ночі — спати…
— А потім наказ перемінився?
— Наказ не перемінився, — сказав ліхтарник. — У тому й лихо! Планета з кожним роком обертається швидше й швидше, а наказ не змінився.
— А як же тепер? — спитав Маленький принц.
— Тепер планета повністю обертається за одну хвилину, і я не маю ні секунди відпочинку. Щохвилини я засвічую ліхтар і гашу.
Переказ:
Символічною є і зустріч Маленького принца з лисом. Серед пустелі поважних ділових людей Маленький принц зовсім самотній. Лис також хоче мати друга.
Відповідь лиса — одна з ключових думок казки:
Цитата:
— Ти для мене поки що тільки маленький хлопчик, такий же, як сто тисяч інших хлопчиків. І ти мені не потрібен. І я тобі не потрібен. Я для тебе тільки лис, такий же, як сто тисяч інших лисів. Але якщо ти мене приручиш, ми станемо потрібні один одному. Ти будеш для мене єдиний у цілому світі. І я буду для тебе єдиний у цілому світі…
— Я починаю розуміти, — озвався Маленький принц. — Є одна троянда… здається, вона приручила мене…
— Можливо, — сказав лис. — На Землі чого тільки не побачиш…
Переказ:
Відповідальність за людей, що тобі повірили, стали тобі близькими — ось головний стрижень у стосунках людей.
“Ми всі відповідальні за тих, кого приручили”, — ця фраза Маленького принца стала крилатою.
[1] Баобаб — вид тропічних дерев зі стовбуром надзвичайної товщини.
Переклад А. Жаловського
Коментар
А. де Сент-Екзюпері привертає нашу увагу до одвічних людських чеснот — дружби, любові, вірності, доброти і душевної чистоти.
Символічні образі казки-притчі “Маленький принц” змушують нас замислитись над власним життям. У центрі оповіді постає історія з життя героя, що набуває алегоричного змісту.
Для казки-притчі характерні:
• відсутність розлогого сюжету;
• незначна кількість персонажів;
• символічність образів та ситуацій, їх багатозначність;
• умовність часу і простору;
• повчальний характер;
• філософська або моральна насиченість.
Притча будується на двоплановості зображення: реальні особи, явища, предмети приховують справжні стосунки, проблеми буття людства, підштовхують нас до асоціацій і міркувань, пошуку моралі.
Казку-притчу А. де Сент-Екзюпері “Маленький принц” ще називають філософською.